Сумська поетеса Надія Позняк презентувала першу збірку творів
На минулому тижні в Сумській міській центральній бібліотеці ім.Т.Шевченка відбулася презентація нової книги – збірки віршів сумської авторки Надії Позняк «Шкіра». Читачі й бібліотечні працівники на цій зустрічі були приємно вражені свіжим, талановитим і сильним словом, яке з’явилось в сумській поезії.
Авторка пише давно, друкувалась у журналах «Дніпро», «Склянка Часу», «Чорнильна хвиля», в альманахах «Вісник», «Жили-были», «Каштановый дом», «Мы», «Лава» та «Lira». Вона багато виступає по Україні перед читачами із своєю поезією, і ось видана перша збірка під назвою «Шкіра». Чому така назва? Як пояснює сама Надія Михайлівна, шкіра – це дотик, це відчуття, це захист.
У її віршах можна прочитати: «І коли ти покинеш оцю країну, віддиратимеш спомини, ніби шкіру», «…що по шкірі морозом, по нервах – як лезами бритви», «…по живому шкіру обпече…» і т.п.
В останні кілька років Н.Позняк стала лауреатом і дипломантом багатьох всеукраїнських конкурсів у різних містах України. В цьому році вона отримала одну із престижних літературних відзнак в Закарпатті – лауреат премії Ордену Карпатських Лицарів.
Що ж найголовніше встигла представити на розсуд читачів в своїй першій збірці? Любов до рідної землі: «Вечір над містом із назвою Суми…», патріотизм і співпереживання з героїчним Майданом: «О Києве! Моя столице! Гориш! Невже не пощадять?!»; співпереживання подіям в АТО: «Донбас дрейфує, наче Атлантида. Цей шмат землі – ні Богу, ні мені»; «Ніхто не захистить. Ти сам на сам. Встаєш і йдеш під кулі, щоб не впасти» - ось справжні емоції і почуття, які пронизують перші розділи збірки. Їм віриш, тому що поетеса правдива з читачем і сама з собою і це відчувається.
Два останні розділи цієї збірки представляють ліричну поезію Надії Позняк: «А до щоки – сніжинка…», «… твої долоні мене зігріють…». Лірика завжди затребувана і читається всіма. Звучить поезія тут щемливо і красиво, відверто і чесно, як от наприклад:
«Вуста ж бо мої ще не випиті. Ні!
Бажання мої не готові згасати.
Вони ще солодкі, як мед, запашні.
А шкіра пашить ароматами м‘яти».
Кажуть, що поезія пишеться на небесах, проблема тільки в тому, хто стане провідником-приймачем її, адже потрібна добра і чиста душа поета, щоб передати її людям. Надія Позняк - саме із таких.
Олена Мартюшова, заст. директора Сумської міської ЦБС
Джерело: БібліоСумка
