Унікальному Євангелію, що зберігається на Сумщині, виповнилось 355 років
У 1762 році останній кошовий отаман Запорізької Січі Петро Калнишевський подарував Свято-Троїцькій церкві рідного села Пустовійтівка (нині Роменського району) коштовне Євангеліє.
Імовірно, цю пам’ятку українського золотарства роботи відомого майстра Івана Равича спіткала б доля багатьох знищених або загублених раритетів XVII−XVIII століть, якби не щасливий випадок, зафіксований 28 грудня 1934 року. Саме того дня тодішній директор Роменського державного краєзнавчого музею Іван Галюн підписав акт про отримання від державного контролера фонду цінностей Крижанівського трьох Євангелій: 1752 року з Овлешівської церкви, 1762 року − з Пустовійтівської та 1797 року − з Біловодської. Першим у списку значилося «Євангеліє 1762 ро- ку, подароване Пустовійтівській церкві кошовим Війська Запорозького Петром Івановичем Калнишевським…»
Здавалось би, що тоді після закриття кількох церков у Роменському районі та конфіскації церковного майна до держфондів, переданим до музею книгам уже нічого не загрожує. Однак оскільки подібні експонати з ідеологічних причин не належали до надто необхідних, козацьке Євангеліє в срібному окладі все ж таки щасливо загубили у фондових хащах музею. Лише 1967 року колишній завідувач відділу історії дореволюційного минулого Данило Кулиняк віднайшов його серед купи інших церковних речей та витягнув на світ Божий.
Із тексту дарчого напису, вигравіруваного в нижній частині великого срібного окладу (довжина – 57 см, ширина – 32 м, товщина – 10 см), випливало, що: «Сія кніга Євангєліє издєлано коштом Воіска Запорожскаго нізового, судії войскового Пєтра Ивановіча Калнишевскаго». Отже, Євангеліє було замовлено Калнишевським ще до того, як 1762 року його обрали кошовим. Дослідники сходяться на думці, що це могло бути в 1760-му, коли Калнишевський справді обіймав суддівську посаду, а вже ставши кошовим отаманом, він збудував у селі Пустовійтівка церкву Святої Трійці, де, очевидно, й перебувало раніше виготовлене Євангеліє. Цікаво, що всередині книги, на одному з розворотів у нижній частині сторінки, від руки зроблено напис: «Петра Ивановича Калнишевскаго», який додатково підтверджує факт замовлення коштовного Євангелія запорозьким отаманом.
Нині цей шедевр вітчизняного золотарства зберігається у фондах Роменського краєзнавчого музею, що входить до складу Державного історико-культурного заповідника «Посулля». Враховуючи особливу цінність пам’ятки, її виставляють на огляд відвідувачів музею не часто. Саме тому Євангеліє останнього кошового Запорозької Січі набагато краще знають за межами України, зокрема в США, де ще 1987 року в альбомі «Дерев’яні храми України» було опубліковано його зображення. До вітчизняних мистецьких альбомів Євангеліє ще не потрапляло.
У 2016 році Євангеліє в коштовній оправі з дарчим написом Петра Калнишевського, найстаріше на теренах Сумщини друковане видання Литовського статуту 1588 року представило область у Всеукраїнському виставковому проекті «Держава творилася віками. Держава будується нині», присвяченому 25-й річниці незалежності України.
За матеріалами: управління культури і туризму Сумської ОДА, Тиждень.ua
