top of page

«Україна – 1933: Кулінарна книга» та Дзвін Скорботи: у Сумах діє виставка на спомин про Голодомор


У Сумському обласному краєзнавчому музеї працює виставка на пошанування пам’яті жертв голодоморів. Смисловим центром тематичної експозиції стала книга художника-графіка Миколи Бондаренка «Україна – 1933: Кулінарна книга. Пам’ять людська», що побачила світ у Видавничому будинку «Еллада».


Це видання містить моторошні «рецепти» страв, завдяки яким жителі Сумської області виживали в чорні часи безхліб’я. Автор записав їх зі слів очевидців, а потім відобразив на своїх гравюрах. Крім того, у книзі представлено чимало архівних документів і свідчень того, що українців зумисно морили голодом.



«Україна – 1933: Кулінарна книга. Пам’ять людська» друкувалася Видавничим будинком «Еллада» у 2008 та 2018 роках. Перша редакція – суто українськомовна, однак це не завадило їй стрімко поширитися світом. Тоді книга потрапила до понад 30 країн, проте попит на неї не вщухав. Тому й виникла ідея створити друге (двомовне) видання, щоби про геноцид української нації в 1932–1933 роках мали змогу довідатися якомога більше людей.


«Мабуть, немає жодної родини, якої б не торкнулася ця страшна трагедія, – зазначив під час відкриття виставки в краєзнавчому музеї голова Сумської обласної державної адміністрації Дмитро Живицький. – За даними Українського інституту національної пам’яті, Голодомор 1932−1933 років забрав життя орієнтовно 1,5 млн дітей віком до 10 років. Наше завдання сьогодні – згадувати, пам’ятати, поширювати цю інформацію на весь світ.



Кілька років тому ми переклали книгу Миколи Бондаренка на англійську мову, і коли я працював у Міністерстві громад та територій, то привіз її в Брюссель, щоби світова спільнота змогла переконатися, що геноцид українців насправді був».


Решта виставкової інсталяції є потужним віддзеркаленням голодного лихоліття.

Тут зібрано зразки того, що в нормальному житті навряд чи можна назвати їжею, але в жахливі 30-ті такі «страви» давали бодай мізерний шанс не померти від голоду. Крім того, експозиція доповнена побутовим приладдям, яке слугувало для розтирання корінців, жолудів, бруньок, качанів кукурудзи – усього, що вишукували люди задля того, щоби вижити. Водночас на виставці можна оглянути щоденники зі спогадами про Голодомор, фотографії.



Особливе місце в експозиції відведено Дзвону Скорботи – символу невимовного болю та туги за жертвами геноциду.


«Я закликаю завжди пам’ятати про ті часи і 27 листопада о 16:00 запалити свічки в пам’ять про жертв Голодомору, помолитися в цей скорботний день за всіх безвинно загиблих», – наголосив Дмитро Живицький.



Соціальні мережі
bottom of page