Краще сьогодні підтримувати культурну галузь, аніж потім звільняти її від податків заради виживання
Відправити культуру на карантин неможливо. Письменники складають топ-перелік кращих книжок, театри виставляють вистави онлайн, режисери дистанційно проводять кастинги, з’являється доступ до мистецьких курсів, про які раніше можна було лише мріяти. Але онлайн – ще не все життя. Що буде з ними – книговидавцями, виставковими залами, музеями, фестивалями, майстернями художників та виробниками українських сувенірів після того, як це все завершиться? На ці й інші актуальні запитання відповіла в.о. міністра культури та інформаційної політики Світлана Фоменко.
- Наскільки кризові часи допомагають переосмислити роль та можливості культури в сучасному світі?
- Якщо говорити про потенційний позитив, це, безумовно, нові методи роботи культурних закладів. Театри не працюють, але шукають нові шляхи до глядача. Харківська опера, приміром, запровадила ініціативу «Театр на дивані», показуючи вистави, а потім проводячи дискусії в онлайн-режимі. Львівська опера демонструє записи вистав онлайн. Те саме почали робити цирки. Що це дасть у перспективі? Можливо, люди, які раніше не відвідували, до прикладу, театр, але сьогодні вимушені перебувати вдома і мають за розвагу онлайн-серфінг, побачать вистави – і потім вже наживо долучаться до цього мистецтва, відчують себе аудиторією мистецьких подій. Водночас карантин показав, що галузь не захищена від турбулентностей та форс-мажорів. Приміром, багато років, як необхідно створити електронний ресурс культурної спадщини, куди увійдуть музейні колекції та об’єкти нерухомої спадщини. Багато процесів було запущено у цьому напрямку – скажімо, у Вінницькій області було реалізовано пілотний проєкт з утворення реєстру музейних предметів. Ми протестували цей реєстр, виявили плюси й мінуси – і планували вивести його на загальнонаціональний рівень, поступово наповнюючи. Вимушена зупинка у роботі музейних інституцій через карантин лише зайвий раз засвідчила, наскільки важливо мати доступну платформу культурних цінностей України. Маємо додаткові аргументи не економити на утворенні інформаційного ресурсу культурної спадщини і культурних цінностей, а прискорити роботу, у тому числі за кошти державного бюджету. Говорячи про креативний сектор, важливо усвідомлювати, що креативні індустрії – це малий та середній бізнес. І якщо не підтримувати цих людей сьогодні, потім ми будемо змушені підтримувати їх через соціальні та податкові пільги. То ж чи не краще зараз підтримувати галузь та отримувати податки, аніж потім звільняти її від податків, бо це стане умовою її виживання? Отже, необхідно відстояти всі важливі інституції галузі – й Український інститут книги, покликаний стати рукою допомоги причетним до книговидання і промоції читання, й Український культурний фонд, який через свої проєкти може підтримати культурний та креативний сектори. Побутує хибна думка, що сфера діяльності Українського культурного фонду – фестивалі та концерти. Але це не так. Тільки 20-25% його активностей – це отакі перфоменсні речі. Вагома частка проєктів націлена на розвиток мистецької спроможності, освітні тренінги, аналітичні роботи. До речі, й мистецька освіта переходить на дистанційну форму навчання. Маємо це підтримувати та розвивати, водночас не забуваючи і про традиційні форми, адже, приміром, мистецькі ВНЗ апріорі не можуть повноцінно функціонувати без живого спілкування: тільки за підручниками мистецтву не навчиш. Що стосується культурної спадщини, якраз на часі замислитися над можливостями для її збереження. Проводити реставраційні чи протиаварійні роботи за активної діяльності музею чи концертного залу, коли є відвідувачі, погодьтеся, вкрай непросто... То ж саме зараз слушний час. Наприклад, у Національному будинку органної та камерної музики у Києві цього року ми планували провести реставрацію і мастили собі голову, як на цей час зупинити щоденну діяльність закладу, скасувати концерти, призупинити релігійні обряди, що здійснюються католицькою громадою. Звичайно, обсяг робіт буде залажати від обсягу фінансування, що передбачить бюджет, але частину робіт ми зробимо. Якщо ж говорити про роботу самого міністерства, то це хороша нагода сконцентруватися на підготовці правових ініціатив, законодавчих змін, оцінці наслідків карантину для галузі й відповідних пропозицій. Наразі ми працюємо над пакетом пропозицій для культурного і туристичного секторів для відновлення їх економічної активності після карантину.
- Однак масштабна пандемія та різка зупинка багатьох економічних процесів неминуче порушує питання про скорочення видатків на всі галузі. Значного резонансу набула інформація про секвестр культури в Україні на 7 млрд грн. На вашу думку, як зберегти українську національну культуру за цієї надзвичайно складної ситуації? Як іде процедура секвестрування бюджету, наскільки вдається переконувати керівництво уряду зберегти за критичної ситуації з медициною фінансування культури?
- 13 квітня ВРУ проголосувала за зміни до Проєкту Закону про внесення змін до Закону України «Про державний бюджет України на 2020 рік» (3279-д). Нам вдалося частину видатків повернути. Наша аргументація була переконливою. На Міністерство культури та інформаційної політики України було виділено загалом 8,16 млрд грн. Але, звичайно, це не той обсяг фінансування, на який ми розраховували. Розуміємо, що первинний обсяг фінансування нереально повернути: частина заходів просто не може бути реалізована, наприклад, гастрольна діяльність або масові мистецькі акції сьогодні неможливі, відповідно, ці речі не можуть бути включені до бюджету. Але є речі, які не можна зупиняти, тому що це в довгостроковій перспективі завдасть непоправних збитків культурному середовищу. Якщо ми не проведемо реставраційні роботи зараз – невідомо, чи буде нам що рятувати потім. Це той напрямок, який ми будемо активно відстоювати та захищати.
- Захищати від кого? Чи є відверті противники культури?
- Питання не в наявності противників чи прихильників, питання в обмеженості ресурсу. Бо ніхто не проти культури або збереження спадщини. Швидше, йдеться про обставини, які є в країні, коли потрібно дуже жорстко обирати антикризові пріоритети. Що ж до адвокатів культури, саме культурний сектор і є ключовим гравцем. Всі як один стали на захист «культурного» бюджету, і це зовсім інший спосіб реагування представників культурного та креативного секторів, аніж те, що ми бачили в 2000-х роках, у 2010-х. Важливо розуміти, що це бюджет не функціонування міністерства та чиновництва, а бюджет життєздатності всієї галузі – театрів, музеїв, заповідників, суспільного мовника, кіноіндустрії, креативних індустрій, бібліотек, мистецької освіти. І за кожною цифрою, за яку ми боремося, стоять люди.
Повне інтерв’ю на «Укрінформ»
