5 книг про міста, країни й континенти

Літо – ліпший час для подорожей, і хоча COVID-19 неабияк вплинув на плани мандрівників, нині світ потроху (щоправда, чи надовго?) повертається до нормального ритму. Країни відкривають кордони, люди здебільшого повернулися на свої робочі місця, а отже, бажання вирушити у мандри зміцнюється. Близько чи далеко – байдуже. Головне – почати рух. Пропонуємо нашим читачам список книг, написаних про країни, міста, континенти, менталітети, світогляди і філософію подорожей. А раптом якесь із видань надихне вас на неординарний вояж?

«280 днів навколо світу». Артемій Сурін

Це мандрівка охоплює шість континентів. Крізь усі часові пояси й понад 40 країн без авіаперельотів. Це книга про давню дитячу мрію, яка стає реальністю. Погодьтеся, така мрія є у багатьох із нас, однак лише одиниці наважуються її здійснити. Видання двотомне. У першій частині описані мандрівки Європою, Африкою, Північною і Південною Америкою. У другій – змальовано Антарктиду, Австралію й Азію. Книга точно надихне вас пакувати наплічник і вирушати за межі звичного простору. Подібна подорож сповнена не лише позитивними емоціями, новими відкриттями й безкінечним рухом вперед, а й небезпеками. Згадати хоча б звинувачення в шпигунстві в іранському суді, коли не розумієш мови й не маєш адвоката, а замість перекладача випадковий водій таксі. Саме з цієї гостроцікавої історії, що сталася з автором, починається книга.

«Гебан». Ришард Капустінський

Чим і як живе постколоніальна Африка? На це запитання відповідає відомий польський журналіст і письменник Ришард Капустінський. «Цей континент занадто великий, щоб його описати», – зазначає автор, однак у нього це вийшло дуже непогано, судячи з відгуків про твір. Автор кілька десятиліть подорожував цим континентом, починаючи з 1957 року, і зрозумів, що Африка – це дуже широке і сукупне явище. Воно об’єднує багато приємних і не дуже складників.

«Гебан» – це історія еволюції Африки у другій половині ХХ століття, історія її жителів, часто драматична й несправедлива. Автор любив їздити випадковими вантажівками, мандрувати з кочівниками в пустелі, гостювати у селян тропічної савани. Ця книга більше про людей, ніж про континент.

«Мандрівки з Боготи». Том Файлінґ

Які асоціації виникають у нас, коли ми чуємо слово «Колумбія»? Кокаїновий бізнес, Пабло Ескобар, кава, бідність… Том Файлінґ підтверджує, що такі асоціації виникають небезпідставно. Хоча вирушив він туди, щоби на власні очі побачити зміни, які відбуваються в країні. Після колоніального минулого, зовнішніх і внутрішніх воєн наставав мир. Нова Колумбія оживала завдяки рішучій внутрішній політиці та іноземним інвестиціям. Однак позбутися минулого — це не просте завдання як для окремої людини, так і для країни загалом.

Це знову історія радше про людей і політику, ніж про мандрівку. Вона про такі зміни, після яких ця свого часу небезпечна та кокаїнова держава стала привабливою для туристів з усього світу. Нелегка трансформація, яку британський журналіст описує у формі подорожей новою Колумбією.

«У дорозі» та «Волоцюги дгарми». Джек Керуак

Подорожі автостопом – справжня авантюра. Ти ніколи достеменно не знаєш, до кого сідаєш у авто. Джек Керуак часто мандрував саме в такий спосіб.

«У дорозі» – це художнє відображення його мандрівок Сполученими Штатами та Мексикою. Вийшовши за поріг свого дому, він мав лише п’ятдесят баксів і невеличку торбу з одягом. Подорож заради подорожі, спонтанний шлях, від якого отримуєш задоволення, що межує з божевіллям, нові люди, місця, емоції, легкі наркотики й відчуття абсолютної свободи.

«Волоцюги дгарми» – так само про життя в дорозі, однак із серйознішою місію духовного збагачення. Після цієї книги частина американського суспільства відкрила для себе буддизм. Хоча деякі прихильники цієї ідеології критикували роман. Тому що головні герої книги, хіпстери-бодхісаттви, дуже відрізнялися від звичних буддистів Тибету чи інших країв.

«Рік у Провансі». Пітер Мейл

Найкраща туристична книга 1989 року. Пітер Мейл, переселившись із туманного Альбіону на берег лавандового моря, починає вести щоденник, який згодом стане літературним бестселером. Цю подорож можна назвати односторонньою, адже, облюбувавши місцевість, Мейл проживе тут 25 років, аж до смерті.

Книга наповнена любов’ю до звичайних людських радощів, насолодою від життя в чистому вигляді. Часом автор здається найщасливішою людиною на Землі, і, можливо, така думка близька до істини. Він не лише описує життя в Провансі, а й особливості французької культури, звичок і традицій.

«Я жив у багатьох місцях: у Лондоні, Нью-Йорку, на Барбадосі, Багамах. Але ніщо не зрівняється з Провансом», – стверджував Пітер Мейл.

Джерело: «Читай»