Атмосферно-геловінські книги для осіннього читання
Найрізноманітніших геловінсько-горорно-осінніх топів, списків та рейтингів складено чимало. І, певно, в кожному з них читач знайде щось для себе. Однак якщо вас цікавлять книги, що насамперед ваблять та причаровують справжньою осінньою атмосферою, холодними дощами, загадками, таємницями, дивними героями, меланхолією і бажанням, щоб остання сторінка була далеко попереду, то вам саме сюди.
Роджер Желязни «Ніч у самотньому жовтні»
На перший погляд, «дитяча», але насправді страшенно глибока й «доросла» історія, розказана від імені собаки Нюха, який разом із хазяїном бере участь у Великій Грі, що відбувається місячної ночі на Геловін. Саме в цей час відкриваються брами між всіма можливими світами, і дуже не позаздриш тому, хто опиниться в команді переможених.
Роман «Ніч у самотньому жовтні» неможливо просто читати – ним потрібно дихати. Кожна сторінка тут пахне осінніми дощами й опалим листям, прадавньою магією і не менш архаїчними страхами. Зрештою, це не звичайний роман, а радше жовтневий щоденник, переповнений безліччю відсилок, згадок, натяків та алюзій на книги Лавкрафта, По, Шеллі, Стокера, Конан-Дойла, Бредбері та багатьох інших.
Рей Бредбері «Щось лихе насуває»
«Щось лихе насуває» – з тих книг, де похмура атмосфера тривоги, відчаю, безнадії і приреченості створюється не через криваво-жорстокі сцени чи не дуже естетичні описи відірваних кінцівок, а через безкінечно красиву мову, тягучо-повільний рух давньої магії і таємниць, які нікому нічого доброго не віщують…
Роман Бредбері розповідає про двох чотирнадцятирічних приятелів та батька одного з них, їхні пошуки самих себе в лабіринтах і пастках темного заїжджого Карнавалу. Це психологічно-філософський твір, роман-дорослішання з гострим сюжетом, несподіваними поворотами та вишуканою поетичною мовою, що є сплавом містики, фантастики та реалізму.
Галина Пагутяк «Урізька готика»
Готично-містичний роман, який з кожною сторінкою затягує читача все далі й далі, глибше і глибше до тієї межі, де в наш зручний світ вривається щось таємниче, невідоме й невідворотнє.
Час зупинився в гірському Урожі, і найстрашніше, що він зупинився в душах людей. Людей не з «потятими» душами, а людей взагалі без душ. Просто висушені, втомлені й виснажені власним життям сірі маріонетки…
Ця книжка не просто про опирів (не плутати з Дракулою, вампірами і дхампірами), хоч і має за основу етнографічний нарис Івана Франка про спалення опирів в Нагуєвичах 1831 року.
Це історія про ізоляцію (як внутрішню духовну, так і зовнішню), про відречення, про неможливість втечі з власноруч зробленої клітки, про людей, які самі себе заживо хоронять, про вибір, покірність, опір, приреченість і – всупереч всьому – віру!
Едгар По «Падіння дому Ашерів»
Уявіть дивний, похмурий дім далеко від людей. Навкруги болото, страшні рослини й моторошні відлюдькуваті мешканці. Сірість і задуха… А ще безвихідь…
Дім Ашерів – це не те місце, де вам захочеться провести ніч, але він швидко переконає, що в таких майстрів, як По, навіть будинки можуть ставати головними героями.
Рей Бредбері «Із праху посталі»
Готично-геловінська, вампірно-мумійна, вітряно-дощова, душевно-зворушлива й лірично-ностальгійна – можливо, це найосінніша книга найосіннішого письменника!
«Із праху посталі» чекала на свою появу понад пів століття. Автор задумав її, ще коли сам був 7-річним хлопчиком. Відтоді родина Елліотів була поруч із ним.
Елліоти – це вампіри, привиди, мумії та просто потойбічна сила, що живуть у дивному будинку та спостерігають за людьми навколо, доки не всиновлюють звичайного людського і дуже живого хлопчика…
Патрік Несс «Голос монстра»
Страшна у своїй реалістичності й правдивості історія про дитину, яка не хоче, але змушена змиритися з неминучим і прийняти його.
Батьки 13-річного Конора розлучені. У тата нова сім’я й нова дитина десь у Штатах. Хлопчик живе з хворою на рак матір’ю, яка вже давно бореться з цим страшним діагнозом. Але час проходить, хвороба не відступає, і до Конора починає приходити монстр – Тис, що росте на цвинтарі недалеко від їхнього будинку. Це дерево з’являється не лише для того, щоб налякати хлопчика, воно ще й розповідає три історії, запевняючи, що четверту, останню, розповість сам Конор. Але попереджає: це має бути правда, інакше монстр поглине малого.
Сумна, філософська й відверта не-зовсім-казка, яка все ж не дозволяє вогнику надії згаснути назавжди.
Ніл Ґейман «Книга кладовища»
Ще одна історія про хлопчика, якого виростили й виховали не зовсім люди. Точніше, зовсім не люди. А якщо ще точніше, то Ніхто Овенс виріс на цвинтарі, а виховували, захищали й любили його привиди, вампіри та інші «приємні» особистості.
Це ще одна історія дорослішання, побудована на прекрасному фірмовому ґейманівському гуморі, чудовій і життєствердній атмосфері старого занедбаного кладовища та твердій вірі в те, що люди (або не зовсім люди), які люблять і піклуються, – це значно важливіше, ніж всі багатства світу.
Абрахам Мерріт «Гори, відьмо, гори! Повзи, тінь, повзи!»
«Гори, відьмо, гори!» – рідкісний зразок містичного нуар-детективу, що розповідає про низку загадкових і зловісних подій у Нью-Йорку 1930-х, коли лікар та науковець доктор Ловелл і відомий ганґстер Рікорі протистоять лихим прадавнім чарам, які розповзаються містом, нищачи всіх, хто потрапляє в їхні лабети.
На сторінках повісті «Повзи, Тінь, повзи!» оживає давня бретонська легенда про загублене й прокляте місто Іс, його короля Ґрадлона і його доньку-відьму, біляву Дагут, якій підвладні тіні. Плин історії постає у вигляді спіралі, і давнє місто з його темними чарами, кривавими ритуалами й служінням потойбічним богам знову повертається до життя, шоб ще раз повторити всі химерні виверти правічної легенди.
Анна Каньтох «Таємниця покинутого монастиря»
Покинутий монастир, зібрані зі всієї країни діти, дуже дивні вихователі (чи, насправді, наглядачі?), моторошні легенди, післявоєнна Польща, янголи, що впали з неба, і комуністи, які їх викрадають та вбивають. При цьому янголи не зовсім схожі на прекрасних білосніжно-крилатих істот, а навкруги ліс, мертві дерева і зло, яке вже ледь не стукає в щільно зачинені вікна.
Колоритно, захоплююче і, можливо, не зовсім осінньо, але дуже атмосферно та з доволі несподіваним фінальним поворотом.
Ґлен Хіршберг «Два Семи»
Збірка короткої прози американського письменника Ґлена Хіршберга навряд чи сильно налякає, але в осінньо-геловінську атмосферу точно перенесе. Це історії про привидів, але головне тут не вони, а те, як автор змальовує і будує дійсність, що їх породжує.
Професор коледжу, який спеціалізується на міфології Геловіна, виявляє страшну правду, що криється за місцевою легендою про Карнавалі судді Дарка. Викинутий на мілину біля Гаваїв корабель, якого немає в жодному реєстрі і який кличе самотні душі на Берег розбитих кораблів. Батько, який так сильно сумує за втраченими дітьми, що незабаром починає говорити з немовлям, яке, звісно ж, не просто немовля…
«Два Семи» – це п’ять історій про гіпнотичні спогади, чудовиськ уявних і реальних, про біль, страх і тихий жах повсякдення, який повільно розкладає душу…
Джерело: «Читай»
