Незалежна сучасна українська література: добірка з п’яти книг
За 30 років незалежності українська література сильно змінилася, набула самобутніх і неповторних рис. Вона, як і Україна, пройшла багато стадій дорослішання.
Спочатку довелося пережити досить серйозне прощання з пострадянською літературою. Напевно, початок цього незворотного процесу було ознаменовано потраплянням до шкільної програми Забужко, а Покальчука – у списки книг, рекомендованих до прочитання на позакласному читанні. Згодом набули популярності детективні історії від Ірен Роздобудько, а Андрій Курков став відомим у всьому світі.
Література почала проявляти більше жіночних рис, легку руку та пустотливий характер. Щоправда, війна на сході України внесла свої корективи, і зараз ми маємо багато воєнної літератури, мемуарів та спогадів учасників АТО.
Однак незалежність виявляється не тільки в гендерному балансі чи руйнуванні стереотипів. Вона пронизала українську літературу свободою. Розширення кордонів зі світом, можливість вільно подорожувати, навчатися, працювати, обирати власний шлях самотужки, а не спираючись на партійні правила, – усе це стало фундаментом для нового покоління письменників.
Отже, яка вона – незалежна Україна на сторінках сучасних книг? Як виглядає наша держава очима українських письменників? Що вони хочуть донести й показати? «Читай» відібрало п’ять творів, які так чи інакше транслюють дух незалежної України.
Анна Морозова «Четвертий помічник святого Христофора» (2021 р.)
Анна Морозова, відома українська мандрівниця, здійснила подорож автостопом навколо світу, а після цього перетворила свій багатий досвід мандрівок на пригодницький роман. Але за основу сюжету вона обрала не сьогодення, а період становлення незалежної України.
Отже, в 1992 році, після розпаду СРСР, за борги в Буенос-Айресі заарештовано український теплохід. З цього починається авантюрний епос повернення до Одеси двох молодих хлопців. А далі читач разом із героями без грошей і документів вирушає додому через болівійську в’язницю і перуанський монастир, продирається крізь непрохідні джунглі Дарьена, тікає від мафії і працює на краболовному судні на Алясці, йде на лід Берингової протоки – усе заради повернення в рідні краї.
Богдан Логвиненко «Ukraїner. Країна зсередини» (2019 р.)
Знову про подорожі, але цього разу – Україною. Книга створена за мотивами першого кола масштабної експедиції, яка тривала з літа 2016 до зими 2018 року й охопила всі історичні регіони: від Слобожанщини до Поділля, від Волині до Таврії. На сторінках цього видання читач зможе побачити сучасну незалежну Україну такою, якою вона є нині. Історії унікальних людей та місць, які творять нашу історію щодня, є основою цієї книги.
«Загублений острів» Наталя Гуменюк (2020 р.)
Журналістка, яка відвідувала окупований Крим упродовж 2014–2019 років, показала читачам справжні історії і трагедії людей, життя яких кардинально змінилося після 2014 року: підприємці та пенсіонери, кримські татари, студенти й громадські активісти, правозахисники та військові, люди з різними політичними та ідеологічними поглядами – усі вони відверто розповідають свої історії життя в окупованому Криму.
Тут розглянуто різні аспекти, пов’язані з порушенням свободи громадян та їхнє ставлення до рідної землі.
Сергій Жадан «Інтернат» (2017 р.)
Ще один твір про порушення територіальної цілісності України за останні роки незалежності. Ключовою темою роману «Інтернат» є війна на Донбасі (хоча напряму назва території в книзі не згадується). Головний герой – 35-річний вчитель української мови – був аполітичним і не дуже цікавився тим, що відбувається довкола, доки раптом до його міста не приїхали танки, а озброєні люди не почали ходити вулицями. Герой вирушає до сусіднього міста, щоб забрати свого племінника з інтернату й перевезти у безпечне місце. Протягом дії роману вони намагаються вижити, врятуватися від війни та усвідомити цю нову реальність.
Це роман про те, що скільки не відмежовуйся від подій за вікном, реальність прийде до тебе, готовий ти до неї чи ні.
Оксана Забужко «Музей покинутих секретів» (2009 р.)
Про відображення генетичної пам’яті в наступних поколіннях Оксана Стефанівна написала на 800 сторінках. Цей сучасний епос незалежної України приніс їй неабияку славу та світове визнання. «Музей покинутих секретів» – родинна сага трьох поколінь, події якої охоплюють період від 1940-х років до весни 2004-го.
Велика література і жорстока правда – про владу минулого над майбутнім, про кохання і смерть, про споконвічну війну людини за право бути собою. Чи не цього ми прагнемо, захищаючи свою незалежність кожного дня?
Незалежність держави та її громадян й надалі буде яскраво відображатися в літературі, адже література – це прояв сучасності на сторінках у вічність.
