Ненудно й сучасно про класиків української літератури

Література може «качати». У цьому переконують творці інтернет-платформи «ЛітДвіж», які воліють формувати в молоді позитивне сприйняття української літератури й її авторів, а також показати, що в українській літературі є місце і двіжу, і журбі одночасно.

Ось, наприклад, вона жодного дня не була ні в дитсадку, ні в школі, ні в університеті. Але знала з десяток мов, стала перекладачем, літературним критиком, написала підручник з історії й увійшла до «святої тріади української літератури». Найвідоміша фрілансерка свого часу.

А ось цей невеличкий худорлявий чоловік ходив маленькими кроками і нагадував пташку. Його називали вічним нежонатим відлюдником. Був настільки пунктуальним, що кияни звіряли за ним годинники. Завжди з парасолькою. Гуляв незмінним маршрутом. У подорож брав шапку та пальто за будь-якої погоди, аби не застудитися.

Здогадалися про кого це? Про Лесю Українку та Івана Нечуя-Левицького. До слова, на сайті представлено цікаві «замальовки» на багатьох національних митців. І чомусь здається, що якби молодій генерації школярів розповідали про класиків ось так креативно, то вони точно б не нудилися, вивчаючи біографії письменників.

«ЛітДвіж» – некомерційний український культурний проєкт, який заснувала команда піар-агенції Havas PR Kyiv за підтримки видавництва «Ранок» та громадської спілки «Освіторія».